10;17;36;50;0;8;44;2;23;46;44;44;47;0;0;0;0;0;0;36;35;35;36;43;44;44;44;0;0;0;0;0;0;0 Oh, and I forgot: bosses spawn in groups of 6 О, и я забыл: боссы мечут икру в группах по 6
#1403 Мод EnterPrise 1.4 http://titanquest.org.ua/forum/24-2568-69#544839 Видео по трейнеру как ставить PvP режим в основной игре и 300 мест на сервере http://titanquest.org.ua/forum/39-2674-1
Добавлено (20.01.2011, 19:51) --------------------------------------------- Собор святої Софії, Софія Київська або Софійський Собор — християнський собор в центрі Києва, пам'ятка української архітектури і монументального живопису 11 — 18 століть Собор, як головний храм держави, відігравав роль не тільки духовного, а й політичного та культурного центру. Під склепінням Cв. Софії відбувалися урочисті «посадження» на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, затвердження політичних угод. При соборі велося літописання і були створені перші відомі на Русі бібліотека та школа. Xрам був закладений Володимиром Великим, а завершений Ярославом Мудрим . За найновішими даними рік заснування — 1011[1]. Його будівництво велося з 1011 по 1018 рік. Навколо Софійського собору — центральної споруди Ярославового міста — стояли кам'яні храми, боярські палаци, житла городян, а подвір'я митрополії було огороджено муром. До наших днів з XI століття збереглися лише Софійський собор і руїни Золотих воріт — парадного в'їзду в древній Київ.За свою багатовікову історію собор пережив навали ворогів, пограбування, часткові руйнування, ремонти і перебудови.
КАРПЕНКО-КАРИЙ ІВАН СТО ТИСЯЧ Комедія в 4 діях ДІЄВІ ЛЮДЕ Герасим Никодимович Калитка ? багатий крестьянин. Параска - жінка його. Роман - син їх. Савка - кум Герасима, крестьянин. Банавентура - Копач. Невідомий - єврей. Гершко - фактор. Мотря - наймичка. Клим - робітник. ДІЯ ПЕРША ЯВА І В хаті яку хвилину нема нікого; входе Невідомий. Невідомий. Нікого нема... Охо-хо-х! Трудно теперечки жить на світі. А через чево і трудно? Через того, що багато розумних понаставало... Усі торгують, а покупателі только глазами купують, і торговлі нема - один убиток. Так я сібє видумал новую комерцію: хорошій будет гендель, єжелі удастся... Попробуєм!.. ЯВА II Роман і Невідомий. Невідомий. Здрастуйте вам. Роман. Здоров. Невідомий. Це хата Герасима Никодимовича Калитки? Роман. Це. Невідомий. А де ж сам хазяїн? Роман. Вони в город поїхали, сьогодня повинні буть назад. Невідомий. Я з ним відался, і он сказал, щоб я приїхав. Роман. Може, й вони через годину будуть. ЯВА III Ті ж і Копач. Копач. Ура! Тепер суд гласний, накриває жидків часний! Хе-хе-хе! Невідомий. А ви разлі часний? Не похоже. Копач. Не та рожа? Ха-ха-ха! Невідомий. Прощайте! Я навідаюся опісля, бо у мене є діло до Смоквинова. (Пішов.) ЯВА IV Копач і Роман. Копач. Ха-ха-ха! Заметь-це пройдисвіт! Я їх багато бачив, у мене опит і практіка. Я на них насмотрелся... Командовал зводом, так пров'янт і фураж часто получав, знаю їх, да і они меня знають! Тепер літ трідцать в одставкє, по світу вольно я хожу і в очі сміливо усім гляжу... Стихи... Ха-ха-ха! А батько купчу й досі ще не совершив?^ Роман. Ще в городі. Копач. Хотів поздравити його з пріобрєтєніем зємєль-кі... А Прасковєя Івановна?.. Роман. У попа. Копач. Так! Торічелієва пустота... Хе-хе-хе! Ти цього не знаєш - це з фізікі. В такім разі - адіо! К обіду я прийду. (Пішов.) ЯВА V Роман, потім Мотря. Роман. Наче і розумний, а дурний. Тридцять літ шукає кладів і голий став як бубон, бо все на кладах, кажуть, прокопав... І все він зна - тілько нічого не робе. (Іде до дверей і гука.) Мотре, та йди-бо сюди! Мотря за дверима: "Чого там? Нема мені часу". Роман. Та нам, мабуть, не буде часу і вмерти. Іди-бо! Зашиєш мені сорочку, геть розпанахав рукав, а мати десь пішли. Хочеться мені з Мотрею побалакать, то нема за чим у хату йти, так я нарошне розірвав рукав. Входе Мотря. Заший. (Показує.) Мотря. Де це ти так розпанахав? Роман. Зачепився за вила. Мотря зашива, Роман її цілує. Мотря (б'є його кулаком). А це що? А тпруськи! Роман. Хіба не можна? Ми ж восени поженимось, чула? Що батько казав? Мотря. То тоді і цілуваться будемо, а тепер зась! Може, ще батько шуткував, а ти вже н губи розпустив. Роман. Ні, це не шутки. І мати казала, і батько казав, що кращої невістки не треба. Мотря. Уже зашила. Іди собі, я не маю часу теревені править, та он вже батько приїхали. Роман. Батько? Справді. Мотря вибіга.
